Все жанры Все авторы
Обитель героїв - Генри Олди

Обитель героїв

Страниц

330

Год

2005

Хто не знає Генрі Лайона Олді - видатного українського письменника? А ну-ка, почулися? Дійсно, мало хто знатиме, що цей неперевершений мислитель народився і проживає в Харкові, а його творчий дузепер Олег Ладиженський та Дмитро Громовище вже багато десятиліть допомагають йому розвивати свою майстерність. Так, саме цей творчий тандем з'явився на літературному горизонті вже в 1990 році і з тих пір безперервно вражає нас своїми витонченими творами.

Важко повірити, але і ви, мабуть, не знали, що Олді увійшов у лелікт заслужених письменників, отримавши безліч престижних премій, включаючи "Роскон", "Фанкон", "Зоряний меч" і "Странник". Це тільки кілька з них, а дійсна кількість нараховує непереборну низку нагород. Однак, одного ви точно не знатимете - що їхній новий роман "Обитель героїв" з'явиться в українському перекладі, перш ніж у російському. І це означає, що ми, українські читачі, матимемо привілейоване право на перше прочитання цієї чудової книжки.

Тож не зволікайте і не втрачайте часу на заздрощі до наших північних сусідів. "Зелений пес" - це початок нової серії "Світи Г.Л.Олді", у якій ви знайдете всі його традиційні характеристики - глибокий сенс, складні підтексти, витончений сюжет. Але головне - відтепер усі нові книжки харківського дуету Ладиженського та Громова читатимуться спочатку українською мовою. Чому? Тому що в такий спосіб збагачуємо себе й нашу літературу, дотримуючись бажання самого Генрі Лайона Олді.

Читать бесплатно онлайн Обитель героїв - Генри Олди

Том перший

Реттія

Для багатьох відкриття простого факту, що чорне й біле – всього лише слова, а зовсім не протилежні об'єкти в моралі, етиці й буденності, – величезна цінність, покликана підтвердити їхню велемудрість.

Так дитина хвалиться матері пійманою жужелицею, у якій для малої втілена вся краса світобудови, і викликає в найкращому разі поблажливу посмішку.

Розпечене до білого залізо, торкаючись зіниць, дарує вічну чорноту.

Із чорних хмар падає білий сніг.

Тіні личить темне, а імені – світле, хоч буває й навпаки.

Ну і що? Ви хочете сказати мені, що тут криється якась таємниця?

Із записів Нихона Сивочола

Люди не знають тіньового боку речей, а проте саме в тіні, у півмороку, у глибині й криється те, що надає гостроти нашим почуттям. У глибині вашої душі – я.

Е. Шварц, «Тінь»

PROLOGUS

Рип-рип-рип-рип, рип-рип-рип-рип…

Гарний початок великого шляху.

Стратег Герман пройшовся з кутка в куток, спритно підхопивши зі столу кубок з вином. Нові бежевого кольору ботфорти при ходьбі ледь порипували в такт крокам. Так, звісно, Заповіт велів лицарям Ранкової Зорі берегти білими честь, помисли, одяг та взуття. Проте на час квесту дозволялися винятки. Надто вже гарний подарунок стрільцям Чорного Аспіда – білосніжні постаті на обвугленій і вкритій попелом землі навколо Цитаделі. У цьому разі Заповіт лише м'яко рекомендував «по можливості, світлі тони», але не наполягав категорично.

Молодий стратег дотримувався рекомендацій: бежеві ботфорти, вершково-кремові лосини, новомодний, завужений у талії камзол із блідо-блакитного сукна, два ряди срібних ґудзиків… Втім, у змінному гардеробі було вбрання й темніших барв. Командор зобов'язаний передбачити все, нехай навіть подібний дріб'язок і не належить до сфери стратегії чи тактики. Пригадується, гранд-професор Люгель Двоголовий з кафедри фунстрату повсякчас повторював на лекціях: «Перемога починається не з флангового прориву кавалерії, а із запасних гетрів у багажі барабанщика!»

Герман мимоволі посміхнувся, згадавши старого з його афоризмами, але одразу потамував усмішку.

Не місце й не час.

Хвилину-дві він вивчав барельєф над каміном. На відміну від незграбних полотен, розвішаних у готелі на кожному кроці, барельєф був зроблений надзвичайно майстерно. Не те що мазанина найманих живописців-батальєрів! Одухотворені обличчя лицарів, що тнули мерзенних слуг Чорного Аспіда сталлю й чарами, здавалося, світилися зсередини. Начебто Світло, якому вони служили, наповнило душі до країв і тепер вихлюпувалося назовні.

Відблиски полум'я каміна?

Чи тут не обійшлося без дещиці мани?

Сам Герман, не будучи магом, цього визначити не міг, а відволікати Кристофера заради такої дурниці вважав безглуздим і нетактовним.

Він ковтнув емурійського мускату, оцінив витонченість букета й неквапно обернувся. Чіпким поглядом окинув Білу залу й вірних соратників, немов оцінював військо та диспозицію перед майбутнім боєм. Яскраво горіли свічки в шандалах і канделябрах – під стелею, на стінах, на ломберному столику в центрі. Наближалася північ, але тут полум'я не залишало місця пітьмі, виганяючи її з найвіддаленіших закутків. Символічно. У присутності тих, хто тут зібрався, так само, як і в їхніх серцях, можливий тільки найчистіший, найяскравіший, найжиттєдайніший вогонь, без найменших домішок диму чи кіптяви.

Вам может понравиться: