Все жанры Все авторы
1984 - Джордж Оруэлл

1984

Страниц

180

Год

2020

«1984» (відомий також під назвою «Тисяча дев'ятсот вісімдесят четвертий») – провідний роман англійського письменника Джорджа Орвелла, який здобув незаперечну славу своєю здатністю передбачати майбутнє. Цей шедевр літератури описує життя Вінстона Сміта, головного героя, який повністю піддається контролю тоталітарної держави, шляхом деградації своєї особистості та пригноблення свободи вибору.

Нестримний розцвіт транснаціональних корпорацій, пропагандистських медіа і соціальних мереж окутував наш сучасний декомунізований глобалізований світ відомими фразами з роману, створеними великим Орвеллом: «Великий брат стежить за тобою», «Свобода – це рабство», «Мир – це війна». Ці слова стають загадково актуальними і найточніше описують сучасну реальність.

Неоднозначності, які деяким чином були пов'язані з романом «1984» у минулому, здаються тепер незрозумілими і неприйнятними. Цей шедевр літератури настільки потужний і вражаючий, що займає чільне місце поряд з іншими видатними антиутопіями, такими як «Ми» Євгена Зам’ятина, «Прекрасний новий світ» Олдоса Гакслі і «451° за Фаренгейтом» Рея Бредбері.

Роман «1984» був так впливовий, що в 2009 році впливова британська газета «Таймс» визнала його найважливішим твором, видрукованим за останні 60 років. Це свідчить про значимість цього твору як для літератури, так і для суспільства загалом.

Пам'ять про період, коли роман «1984» був заборонений деякими бібліотеками Сполучених Штатів, та його перспективність та політична актуальність відображаються в тому, як далеко суспільство продовжує слідувати на шляху дебатів та захисту основних свобод і прав людини.

Таким чином, роман «1984» Джорджа Орвелла залишається емблематичним твором, який прольотом часу постійно нагадує нам про вартість свободи, яку ми маємо незалежно від чималої ціни, яку за неї треба заплатити.

Читать бесплатно онлайн 1984 - Джордж Оруэлл

Частина перша

Розділ 1

Був ясний холодний квітневий день, годинник показував рівно тринадцять нуль-нуль. Вінстон Сміт, занурившись у комір свого пальто так, що підборіддя майже торкалося грудей, поспішав якнайшвидше врятуватися від мерзенного колючого вітру, тому хутко прослизнув скрізь скляні двері багатоповерхового житлового будинку «Перемога», але, як виявилось, недостатньо швидко, бо вихор зернистого пилу все ж увірвався до приміщення разом із ним.

У під'їзді смерділо вареною капустою і старими килимками. На стіні висів кольоровий плакат, явно завеликий для такого приміщення. З плакату на нього пильно дивилося величезне, завширшки з метр, обличчя чоловіка років сорока п'яти, з густими чорними вусами, жорстке, але у цій суворості була якась своя краса. Вінстон одразу попрямував до сходів. Викликати ліфт було марно. Навіть у кращі часи він рідко працював, а зараз електрику почали взагалі відключати у денний час. Це було частиною кампанії по економії для підготовки до Тижня ненависті. До квартири треба було подолати цілих сім прольотів. Вінстону було тридцять дев'ять років і його варикозна виразка над правою щиколоткою знову нагадала про себе, тому він йшов повільно, кілька разів зупиняючись, щоб трохи перепочити. На кожному поверсі навпроти шахти ліфта зі стіни на нього витріщалося те саме величезне обличчя з плакату. Це була одна з тих ілюстрацій, де, здається, що з якого боку не глянь, очі завжди стежать за тобою. Великими літерами на плакаті було написано: «СТАРШИЙ БРАТ СПОСТЕРІГАЄ ЗА ТОБОЮ».

У квартирі розмірений оксамитовий голос зачитував зведення з якимись цифрами, які мали відношення до виробництва чавуну. Голос лунав з продовгуватої металевої пластини, схожої на затемнене дзеркало, яка була вбудована у стіну з правого боку від входу. Вінстон покрутив перемикач, і голос став тихіше, хоча слова все ще було чутно досить розбірливо. Цей апарат (він називався телеекран) можна було зробити темніше або тихіше, але повністю вимикати було заборонено. Вінстон підійшов до вікна: це був невисокий худорлявий чоловік, чия квола статура ще більше підкреслювалася синім мішкуватим комбінезоном, який був обов'язковою уніформою всіх партійців. Волосся у нього було зовсім світле, а шкіра на його рум'яному від природи обличчі лущилася через жорстке мило, тупі леза у бритві і нещодавню сувору зиму.

Навіть через закрите вікно він відчував холод, яким був оповитий світ зовні. На вулиці невеликі пориви вітру підіймали вихори пилу та рваний папір, і хоча світило сонце, а небо було яскраво-блакитним, здавалося, все було позбавлене кольору, крім розвішаних усюди плакатів. Портрет з чорними вусами зверхньо спостерігав з усіх боків. Один з плакатів висів прямо навпроти його будинку. «СТАРШИЙ БРАТ СПОСТЕРІГАЄ ЗА ТОБОЮ», – говорив напис на ньому, а темні очі дивилися прямісінько в очі Вінстона. Внизу біля тротуару висів інший плакат, щоправда, один з його куточків відклеївся, і він тріпотів на вітру, то ховаючи, то показуючи єдине слово «АНГСОЦ». Десь далеко між дахами пролетів гвинтокрил, на мить він завис у повітрі, немов трупна муха, а потім знову полетів геть. Це був поліцейський патруль, який заглядав людям у вікна. Однак патрулі не мали значення. Поліція Думок – от кого насправді треба було боятися.

Вам может понравиться: