Святошинська осінь

Жанр: Стихи и поэзия

Автор

Страниц

Год

—

Унікальні поетичні твори, які зберігають ранні спроби автора, а також вірші, написані перед його від'їздом з України та рідного Києва, зібрані в цій книзі. Деякі з цих віршів були опубліковані в журналах у середині 2000-х років, але багато з них вперше представлені читачеві в цьому виданні. "Святошинська осінь" - це пісня про романтику молодості, що віддзеркалює біль та радість кохання, тугу за минулим і сподівання на майбутнє, уособлена в мрійних водах Святошинського ставу, які були такими давно мрією автора.

Читать бесплатно онлайн Святошинська осінь - Доктор Клаус

ISBN 978-5-4493-0899-3

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

***

Кудись біжить від мене залізнична колія,

У ніздрі б’є кіптявою вагонів,

По схилах в’ється давня стежечка моя,

Окраєць хліба на малій долоні…

Там навесні парує-дихає рілля,

А восени чомусь так легко й сумно…

Вогню із печі, диму з димаря

Не розгублю, не втрачу нерозумно.

Віталію, Олежки, Женю і Сашко,

Чи пам’ятаєте роки ті безтурботні?

Чи залишилося в душі, чи не зійшло

Дитяче хвилювання і неспокій?

Було між нами бійок і сміхів,

Образ, примирень, – сліз ми не жаліли.

Немов порозліталися птахи,

Як виросли, міцними стали крила.

Минуло стільки літ, і ще мине багато, —

Я ж, затаврований іменням «городський»,

Ніколи не забуду першу школу-хату,

Обличчя вчительки і пахощів весни.

1995

«Може, диво станеться – і минуле верне…»

Може, диво станеться – і минуле верне,

Як не в цьому світі, то на тім – напевно,

Де гнітючість ночі та омана ранку

Під промінням Вічності сплинуть до останку.

І шляхами земними по небесних трасах

Псалми переможні у словах-прикрасах

Розлетяться в безмірі, зорями спочинуть,

Твої сни далекі спомином омріють…

Прокинься, розуме, зледачілий байстрюче!

Сни твої й згадки – зброя навісна.

У пам’яті, мов нездоланні кручі,

Ще височіє давнішня весна.

Та вже оддалік маячить надія —

У вірі скріплена обітниця стара.

Простуючи до неї, плоть змарніє,

Душа ж повік лишиться молода.

1996—2005

Триптих безнадії

Мов неполитий саджанець – кохання без майбутнього,

А всі палкі слова – немов мелодія вві сні.

Немає на землі нічого незабутнього, —

Багато нездійсненного на ній.

Обставини тяжкі колись назвем ми долею

І слово безнадії кинем спогадам на скон.

Не нашою, на жаль, керовано те волею.

Чому ж мої так груди стискує воно?

Мине ще час – і ти мене забудеш,

І вогник, що горів у грудях, згасне.

Найдужчі навіть спогади не зможуть

Збудити те, що вмерло передчасно.

Важкі думки отруюють кохання,

Що серцю спокій не бажають дати:

Як я тебе кохаю, ти ніколи,

Ніколи так не зможеш покохати.

Запам’ятай мій голос назавжди, —

У ньому я для тебе залишуся.

Хоча попереду маячать нам світи,

Назад, якби й хотів, не повернуся.

Згубився наш цілунок у роках,

Де руки відчували любий потиск.

Та восени злетить у небо птах,

Наспівуючи: «Ось ти, ось ти, ось ти…».

1996

«Чекання біль і сльози зустрічі, і радість…»

Чекання біль і сльози зустрічі, і радість…

Хто знає все оце, усе це пережив?

Ні, іншої такої ти не знайдеш, —

Немає іншої такої на землі!

Замислилась, стоїть бабуся-осінь,

Аж світить латаною свитою земля.

А ти ідеш, і зрідка ноги човгнуть.

Куди ж мені?.. Попереду – журба,

Слів недоречних артистичний випад

І погляд, кинутий раз по раз навмання…

1996

Перша зустріч

Заблисло враз на споді мого серця,

Мов жар забутий через попіл років,

Німе ще слово чи відлуння кроків,

Що ними доля набігає та сміється.

Полину думкою назад у чорні ночі —

Вперед ці очі кличуть мене знову.

До них непевну я веду розмову

Про сни мої й тлумачення пророчі.

Усмішка Ваша чи списом, чи ліком

Обернеться для змученого серця.

Роки шалені вже не стратять віку,

Якщо страждати знову доведеться.

Не знав ще, хто Ви, звідки, як далеко

Щодня повз мене йшли, віддалені шляхами

Старого Міста… Лише жар-птахами

Здіймався погляд Ваш так ніжно й легко.

Забулося далеке віршування,

Не годен був знайти слова високі.

Лиш присуд озивається жорстокий:

Продолжить чтение

Вам может понравиться: