Все жанры Все авторы
Панi Ка - Арман Цыбульский

Панi Ка

Страниц

75

Год

2019

На безлюдной дороге, в окружении густого леса, стоит затерянный замок. Его проклятость замечена уже давно – каждый, кто решался остановиться здесь на ночлег, попадал в ловушку зловещего дара, исчезая бесследно. Теперь судьба сводит нашего героя с этим, казалось бы, обычным домом.

Ведущий сеансов экстрасенс, он привык подходить к всему скептически, но деньги, предложенные на приеме, были слишком соблазнительными. Он решает отправиться в поместье с целью "очистить" его от потусторонних сил, полагаясь на свои знания психологии и театральную изощренность. План заключается в проведении уникального представления для одного зрителя, чтобы вызвать действительное впечатление сверхъестественности. Но когда он приезжает на место, с ужасом осознает, что он далеко не первый экстрасенс, кто присущие этому дому. Все его предшественники исчезали в таинственных обстоятельствах...

Блуждающие слухи о сверхъестественных явлениях, о чем-то непостижимом и необъяснимом, преследуют этот замок. Вековые тайны и страшные истории, как клубы дыма, окутывают каждый уголок подземелий и покои этого мрачного места. Жуткие воспоминания прежних обитателей остались в воздухе, будто невидимая сеть, запутанная в зловещих нитях времени.

Несмотря на все предупреждения и подозрения, наш герой не может устоять перед искушением провести "последний спектакль". Он, вооружившись своими навыками и интуицией, решает столкнуться с проклятием и заставить его сдаться. Ведь его репутация и его собственное имя находятся под огромной угрозой. Но что ждет его внутри этого загадочного места – настоящее сверхъестественное зло или откровение десятилетий?

Читать бесплатно онлайн Панi Ка - Арман Цыбульский

1

Двері кабінету відчинилися. У отворі з’явилася жінка, пригнічена, але з проблисками надії в очах. За нею ішов хтось, до кого вона старалася звертатись виключно в обличчя, тому постійно оберталася. Говорила жалібно, півголосом, з несміливою надією і з таким виглядом, ніби щойно їй на плечі поклали непомірний тягар, але вона з цього ще й радіє. Так буває: людина шукає нові проблеми, сподіваючись у такий спосіб позбутися старих. Хоча б на певний час.

Слідом за жінкою з’явився невисокий чоловік, до якого вона зверталася. Втім, тримався він так упевнено, що здавався високим. Ба більше – ті, хто прийшов до нього просити допомоги, мимоволі згинали плечі й коліна, мовби навмисно, щоби він підносився над ними. І голос його, насправді глухий і гортанний, лунав гучно і яскраво. Дзвінким він був мовби зсередини, але його стримувала фізична оболонка – інакше заповнив би все приміщення та поглинув усіх присутніх. Той чоловік мав такий поважний вигляд, ніби він – відомий хірург або депутат. Ось тільки погляд у нього був особливий – добрий і проникливий. І ці пронизливі очі становили різкий контраст із зовнішністю й поведінкою. Але така невідповідність не викликала недовіри – навпаки, приваблювала клієнтів. Однак далеко не всі в суспільстві вважають його професію важливою. Радше таких меншість.

Його волосся вже почало рідшати, над чолом позначилися залисини. Рештки хвилястого волосся, пересипаного сивиною, були зачесані назад, ніс із горбочком та наполовину сива борідка доповнювали образ сильного й щиросердного чоловіка. Йому це пасувало, адже його клієнтами були здебільшого жінки. І всі сподівалися, що він, мов рідний батько, вирішить які завгодно їхні проблеми. Східне походження додавало йому загадкового вигляду. Культура та звичаї його народу невідомі слов’янам. А крізь незнання й нерозуміння сама по собі проростає містика.

Зі слабко освітленого кабінету в приймальню попливли екзотичні, але приємні пахощі.

У найдальшому кутку за столом сиділа повновида жінка-адміністратор. Вона ж – і помічниця, права рука господаря кабінету. Помічниця говорила по телефону манірно, але холодним тоном, постійно зазираючи в записник.

– Я ж вам сказала, що найближчий час – лише за два тижні. Ні, раніше нічого нема. Всім терміново! – не приховуючи роздратування, вигукувала в слухавку адміністратор. Мені шкода…

Господар кабінету тим часом провів клієнтку до виходу. Жінка, користуючись останньою можливістю доторкнутися до нього, взяла його руку.

– Ну ви ж допоможете? Все спрацює, правда? – тремтячим голосом промовила вона, дивлячись йому просто у вічі.

– Ти в мені сумніваєшся? – з легким докором запитав він.

– У жодному разі! Якби сумнівалася, не пішла би до вас! Я вам як Богу вірю, Рустеме Ібрагімовичу! – відвідувачка намагалася поцілувати йому руку.

– Ну-ну, ти що… – поблажливо посміхнувся він, висмикуючи долоню з її руки. – Навіть говорити такого не смій! Я – Його слуга, інструмент! Без нього я – прах! Він дав мені силу для допомоги людям. Вір у Господа, вір мені – й отримаєш те, чого бажаєш. Іди! – Рустем м’яко розвернув клієнтку до дверей. – Збери все, що потрібно, і приходь завтра, почнемо працювати.

– У Рустема Ібрагімовича все розписано, він приймає по п’ять осіб за день. Немає куди вставити вас! – тим часом і далі комусь по телефону вичитувала адміністратор.

Вам может понравиться: