Вересневі пісні. Вірші

Жанр: Современная проза

Автор

Страниц

Год

—

Колекція віршів молодих років: роздуми, ескізи, пісні. Любов до рідної землі в поезіях. Широкий степ, могутня ріка, тиха зірка над батьківською хатою. Авторський погляд на життя.

Читать бесплатно онлайн Вересневі пісні. Вірші - Ірина Жадан

ISBN 978-5-4474-6495-0

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

«Є край, де гомонить сама луна…»

Є край, де гомонить сама луна,

Виблискує, мов дзеркало, відлуння

і відображень відголоски струнні —

Як хвилі золоченого руна.

Скарбниця дорогих самотніх слів,

Розсіяних у місячному полі —

Там час, як плугатар, іде поволі

На дзвін у кузні сивих ковалів

Вогонь надії в кузні не згаса.

Стучать, мов серце, молоти любові

По крапельках роси – відлуннях крові —

То з відображень постає краса.

Ярославна – північна королева

На чужині – усе пустеля, люде,

Серед пісків, а чи серед снігів.

А їй тепер все маритися буде

Весняний дощ

У відбитків підків.

Прийшов, як ходять зими невблаганні,

В кольчузі вояка північний скальд.

Терни з вінця поета у вигнанні

Приніс тобі закоханий Гаральд.

…Літа твої – як квіти на жертовник.

Скінчилось все. Сліпий чернець поклав

На стіл

Твій золочений молитовник —

І мовчки плакав мудрий Ярослав.

«Солодкий щем – то ностальгія…»

Солодкий щем – то ностальгія.

Це – не любов, не каяття.

Це той вогонь, що не зігріє.

Він тільки спалює життя.

«Ти ніж точив…»

Ти ніж точив.

З-під легкого ножа

Зривалося: чужа,

чужа,

чужа.

Переклад з Рудакі

Душа хворіє на розлуку,

Даремну тяготу чекання.

Та від коханого, як радість,

Вона приймає і страждання.

Тебе я згадую при зорях

І шепочу: «Великий Боже,

Мені щаслива і розлука,

Якою ж зустріч бути може…»

«Краса – то тавро нелюбові…»

Краса – то тавро нелюбові,

Жорстоке одвічне тавро.

Спасибі на доброму слові —

Хай буде воно на добро.

Казали: калина красива.

Серед різнокольорних трав

Була вона гарна на диво,

Коли її сум огортав.

Заплаче вона – тихе свято —

Напитися з неї роси.

А ій вже повік не зламати

Закляття цієї краси.

«Мій дім – як пуп`янок лілеї…»

Мій дім – як пуп`янок лілеї,

Де оселився ельф малий.

Сонцеволоса Лорелея

співа, де вітроньки гули,

й розбитих човників ескадра

Хвильми зцілована на смерть.

Ночеволоса Клеопатра

Уже наплакалася вщерть.

«Нап’юся з криниці, підносячи глека…»

Нап’юся з криниці, підносячи глека,

Конец ознакомительного фрагмента.

Продолжить чтение

Вам может понравиться: