Яблоко. Практическая философия

ПУТЕВЫЕ ЗАМЕТКИ

на полях зошита в клітинку

З діалогу на зупинці автобуса:

…яке кохання? Мені – 65, з самого ранку я в полі, баба вдома…

– А в тебе на городі гарбуз росте?

– Ні…

– Дивно, а в сусідньому селі, бачив, росте…

Мабуть спочатку треба думати, а потім – працювати?!!

Що є колгосп, коли в державі примат приватної власності, нема директора, нема бухгалтера… От і техніку розтягли по подвір’ях.

Діти вчаться на юристів, лікарів. Самі ж по закордонах, у заробітчанстві. Адже так «приємно», коли тобі у руки кайло дали.

От і купуємо на базарі за шалені гроші штани з льону…

То з ким і проти кого воює «захід» на «сході»?

Бо там техніка не на подвір’ях, а на МТС (обнесена рабіцею Машинно-тракторна станція), де нема начальників, а кожен робить свою справу.

– І ніхто не переймається питаннями власності…

Але є врожай, і в городі нема колорадського жука…

ІСТОРИЧНА МІСІЯ УКРАЇНИ

Завершилися вибори. В ефірі «Інтера» прозвучала заява прем’єра про програму розбудови вітчизняної економіки. До написання статті підштовхнула тривала розмова з головним інженером Івано-Франківського «Родону». Провідний фахівець колишнього підприємства електронної промисловості у перспективі розвитку вітчизняної галузі бачить так звану 013-ту технологію, якою, начебто володіють західні електронні гіганти. Це дуже великі гроші і Україні такі інвестиції навіть не потрібні. При всій повазі до світових досягнень з робототехніки, широке коло потреб українців лежить по за нанотехнологіями. Північними сусідами останніми роками освоєно значну долю популярних світових взірців електронних виробів і їх підприємства готові співпрацювати з нами. Тож, першочерговим питанням сьогодення є всебічна кооперація підприємств різного підпорядкування за для спільної мети.

Отже, хоч СРСР у минулому, нам ніколи не позбутися його впливу на наше сьогодення. Можна знищити все гарне, що було в радянській освіті, в угоду гармонізації із світовою практикою і вимогами закордонних радників. Вже майже знищена виробнича база України. Основні фінансові ресурси зосереджені в приватному бізнесі. І все ж ніколи українець не буде дивитися на своїх співвітчизників очами Заходу, очами лицеміра із витонченою доброзичливою посмішкою. В Україні останніми роками чимало навчальних закладів навчають менеджменту та маркетингу, але в жодному не зроблено аналізу різниці у підході до «товару» в українського виробника і західного, якою б популярною торговою маркою він би не прикривався. Перша різниця – в філософії світосприйняття. Інша, не менша за значенням, у західному блюзнірстві, коли основні кошти виробник отримує не від фактичного продажу товару, а від його сервісу. Мало хто в Україні пам’ятає легковик «Шкода – Формен», чеське авто для чоловіка, яким так пишаються їх власники. Та став концерн «Шкода» власністю «Фольксвагена». І сідають за кермо «Октавії», «Фабії» і т.п. жінки. Бо яка жінка не полюбляє швидкої комфортної їзди, коли лише на швидкості понад 200 км на годину їй вдається хоч на мить відволіктися від проблем, що звалилися на її слабкі плечі у зв’язку із шаленим безробіттям в Україні, коли на її руках і діти, і батьки (а деколи і чоловік – безробітний). От і летить Україна у прірву безодні під назвою Євросоюз та ВТО, абсолютно до них не готова, з протилежним світоглядом, і, як більшість, бачить себе лише годувальницею і дешевою робочою силою хитрого лиса – Заходу, котрий ніколи не відкриє свої секрети виробничого маркетингу. Втім ці секрети доволі прості: розділяй і володарюй, бо тільки так можна нав’язати одиноким та обездоленим і свою ідеологію, і свій «нікчемний» товар, як би яскраво він не виглядав, бо він хоч начебто новий, та все ж-то дня минулого. Бо тільки українське світосприйняття дозволить дати світу нові товари, котрим зовсім не потрібні «найвищі» світові досягнення, передусім, в комп’ютерній електроніці, тому що те, що в світі споживають «вибрані», ми маємо дати всім, а це ніяке там CD чи DVD, чи Hi-Fi. Західні «вибрані» «цифру» не слухають й «мильні опери» не дивляться, а полюбляють вініл… і навіть грамофонну платівку.