Все жанры Все авторы
Не опускаючи очей… - Вадим Крищенко

Не опускаючи очей…

Страниц

205

Год

2013

"Творчий шедевр майстра слова Вадима Крищенка - це результат багаторічного шліфування його таланту. У цій книзі знаходяться глибокі роздуми та пошуки істини, надія та скрутні моменти, запальний протест та веселий мотив, які заплелися вільними струнами поетичних віршів. На її сторінках можна знайти ізлюблені пісні, які стали культовими для нашого народу. Поет навертається до переконання, що поезію бажано читати вибірково, відповідно до настрою, у ті моменти, коли душа автора спілкується з читачем. Фанатів поета неймовірно багато, особливо серед людей з взаєморозумінням про добро, які на все своє буття кохають Україну. Ми сподіваємось, що з виданням цієї унікальної книги їхня кількість помітно збільшиться."

З "Книга майстра слова Вадима Крищенка" стало "Творчий шедевр майстра слова Вадима Крищенка - це результат багаторічного шліфування його таланту."

У "Нова книга майстра слова" було замінено на "Творчий шедевр".

"роздуми і пошуки істини, утіха і страждання, любов і гнів, розлунистий заклик і наспівний мотив, що барвисто вплелися у вінок поетичних рядків" перетворено на "глибокі роздуми та пошуки істини, надія та скрутні моменти, запальний протест та веселий мотив, які заплелися вільними струнами поетичних віршів."

"Тут ви знайдете рядки відомих пісень, які полюбились нашим людям" стало "На її сторінках можна знайти ізлюблені пісні, які стали культовими для нашого народу."

"під настрій, в годину душевної розмови читача з автором" було замінено на "відповідно до настрою, у ті моменти, коли душа автора спілкується з читачем."

"Шанувальників у поета дуже багато, особливо серед людей спорідненого розуміння добра, які усім своїм єством залюблені в рідну Україну" стало "Фанатів поета неймовірно багато, особливо серед людей з взаєморозумінням про добро, які на все своє буття кохають Україну."

Читать бесплатно онлайн Не опускаючи очей… - Вадим Крищенко

Замість передмови

Боже мій, як швидко пролетіли літа… Щезають надії і залишаються спомини, замість життєвих стартів приходять фінішні підсумки… І серед них – ця книжка.

Вірші, що наповнили її, писалися в різні роки, мають різну тональність звучання, різняться настроями, своїми світлотінями. Я не дотримувався хронологічної послідовності, а укладав цей доробок як лягало на душу. Одне можу сказати – я намагався свої слова наповнити щирістю і світлом доброти.

Глибоко переконаний, що поетична книжка читається не так, як прозова: сів і за два вечори пробіг очима написане від обкладинки до обкладинки. Поезію, як на мене, треба читати вибірково, під настрій, не обов’язково з першої сторінки. Вишукуйте те, що співзвучне стану вашої душі. Шукайте, здавалося б, в німих рядках отого співрозмовника і порадника, якого кожній людині так хочеться віднайти в цьому складному, мінливому і, на жаль, в багатьох випадках жорстокому і немилосердному світі.

Не все написане – реальне фото мого життя. Щось уловив у многоголоссі людського спілкування, щось надумалось, щось взято з інших доль, щоб притулити до своєї… І поміж тим жирним шрифтом карбую в душі найдорожчі для мене поняття: Родúна, Бог, Україна.

Я відношу себе до людей віруючих, тож досить багато написано на духовні теми. Зізнаюсь вам чесно – не люблю довгих описових віршів. І сам тяжію до коротких афористичних форм. В книзі ви знайдете цілий розділ віршованих мініатюр. Багато рядків написаних творів стали згодом піснями.

Несу цю книжку з трепетним чеканням і певною тривогою до ваших очей. Візьміть її в руки, полистайте сторінки – може, саме там знайдеться слово, на яке ви давно чекали.

Радий цьому побаченню з вами, друзі мої, і хочу сподіватись, що ця зустріч не остання.


Щиро

Вадим Крищенко

День сповіді

ВІДВЕРТО
Я не святий – усе було,
За чимось я жалкую, може…
Та я не відвертав чоло,
Коли світився образ Божий.
Були гріхи – це теж ганьба:
Пече мене ота провина…
Та кожний вірш мій – це мольба,
Щоб ти воскресла, Україно.
СПАСИБІ ЗА СЬОГОДНІШНЄ
На жаль, не все збувається,
Але я не тужу.
У темну тінь ховаюся,
А з білою – ходжу.
Молитвою прозорою
Наповню душу й плоть.
Я сам собі повторюю:
– Сприймай, що дав Господь.
Не все ще поле скошене,
Не стихнув серця щем…
Ні, ремствувать негоже нам,
Бо ми іще живем.
Нам сонце світить, дощ іде,
Бджола несе нектар…
Прожитий нами кожен день —
Це долі щедрий дар.
Хтось згодиться – не згодиться,
Та в слові повторюсь:
Спасибі за сьогоднішнє.
За завтрашнє – молюсь.
НЕ ЛАЙ ВІТЧИЗНУ
Коли життя од бід – рябе
Й тягар невдач на серце тисне,
Картай когось, картай себе,
Та не кляни свою Вітчизну.
Була покара без вини,
Була в дорозі прикрість різна,
Та од прокляття відверни
Ти Бога, Матір і Вітчизну.
ПЕРЕВАЛ
Я уже за життя перевалом,
Звідти ніби видніше мені,
Що зосталось іще, що пропало,
Що у правді, а що у брехні.
Перевал – це неначе вершина,
Де видніша життєва безмеж.
Звідси можна збагнути причину,
Усвідомити наслідок теж.
Перевал – це неначе печатка,
Як анкети скупий папірець,
Бо підтверджує, де мій початок,
Передбачивши, де мій кінець.
ДЗВОНАР
Є служителі різні у Храмі —
І отці, й архіреї старі,
І прості, непомічені нами,
Без золочених риз – дзвонарі.
В цьому храмі життя, в цьому світі,
Що здійма свої бані до хмар,
Серцю бачиться – я не єпископ,
Не священик я – лише дзвонар.
Вам может понравиться: