Все жанры Все авторы
Подорож - Емма Андієвська

Подорож

Страниц

15

Год

—

"Подорож" Емми Андієвської: експерименти з формою та змістом, сюрреалістичні мотиви

"Подорож" - це збірка новел, написаних Еммою Андієвською, українською письменницею та художницею. У своїх творах вона експериментує з формою та змістом, домінує сюрреалістичні мотиви. Письменниця заохочує читачів дивитися на реальність по-новому, де невагомі речі стають великими, а великі речі спрощуються.

Серед творів, які принесли світову славу Еммі Андієвській, можна виокремити такі прозові роботи, як "Герострати", "Роман про людське призначення", "Джалапіта", "Тигри", "Казка про яян" та інші. Також вона випустила поетичні збірки "Народження ідола", "Наука про землю", "Шухлядні краєвиди" та інші.

Емма Андієвська працює у стилі сюрреалізму та герметизму, завдяки чому її твори виглядають дуже оригінально та цікаво для читачів. Авторка відкриває перед нами світ несподіваних зв'язків та неймовірних образів, які залишають незабутнє враження і заохочують думати ширше.

Читать бесплатно онлайн Подорож - Емма Андієвська

НАРОДЖЕННЯ ІДОЛА

(Сонет)
Немов з потвор зірвали леп,
Ще праземних, – і кров, як лико.
(Він сам, він ні з чиєї ласки!)
Об темінь розпластавши лоб,
Дивився в цей світ: горна лип
Виходили з ґрунтів, як спека.
З природи вирізано спокій,
І звірам бракувало лап
Підвестися. І серед сну
На кониках побільшивсь німб.
Собаки омивали місяць,
Що тіні фавнам розпиляв.
Закон: його прийняти мусять,
Якщо не зважаться спалить.

КУПІВЛЯ ДЕМОНА

Беручись за ручку своїх дверей, Д. захотів купити демона. Він побіг, боячись, що зачиняться крамниці, деякі й дійсно вже були зачинені, але ще встиг.

Продавщиця саме спускала на вітрину жалюзі, коли Д., задихавшись і вибачаючись за пізню годину, попросив продати демона.

Продавщиця взяла драбину, приставила її до полиць, полізла, зняла демона з верхньої полиці, обтрусила з нього пил, запакувала в лискучий папір, перев’язала шнурком, клацнула клявішами каси і, погасивши світло, перетворилась на драбину.

Д. дуже вдоволений вийшов з демоном під пахвою. Нарешті він мав власного демона, йому цього вже давно хотілося, аж дивно було, чого раніше він не купив, але тоді, певно, ще не прийшов на це час.

На вулицях продавали вечілні газети й запалювали ліхтарі. Під ліхтарями стояли поліцаї і їли тістечка.

Д. міцніше притиснув рук;ю пакунок, щоб відчути куплене. Оминути собор, кілька кроків – і дома, і, уявляючи собі обличчя жінки, дітей, що його чекали, він посміхнувся.

– Ти купив собі молодого демона!

Д. глянув у напрямку голосу. У ніші собору стояв святий з відбитою рукою і кивав Д. підійти ближче.

Д. було дуже незручно.

– Так, я маю власного демона…

– Знаєш, – продовжував святий, ніби не помічаючи, що Д. незручно, – у мене ревматизм – моя ніша трохи протікає, і після того, як мені відірвало руку при одному з повітряних нападів, я почуваю біль саме в тому відірваному шматку руки. Це сталося дуже давно, але я ніяк не відвикну. Правда, дивно?

– Це я намовив його гукнути тебе, – позіхнув над нішею півень і повернувся до Д.

– Він набрид мені своїми історіями про ревматизм у відбитій руці – я дуже підозріваю, що в нього нема ніякого ревматизму, що він це вигадав від нудьги, та й про відбиту руку мені щось не все ясно – я знаю його історії напам’ять, навіть з кінця до початку. Ревматизм його єдина тема, яку він розповідає на всі лади. Взимку це ще нічого, але влітку! Не бійся, – заспокоїв півень Д., помітивши, що той зиркає на святого, – він не може образитися, він святий. Мій фах пускати миляні баньки. Я люблю всю ніч видувати їх, і тепер навесні для цього саме найкраща пора, але потрібне зосереджен ня, а він мені заважає. Як я люблю миляні баньки! Між іншим, так як я, ніхто не вміє їх видувати. Не подумай, що я зарозумілий. Щиро кажу – ні. Зрештою вистачає подивитися на півня, що стоїть на другому боці собору і славиться пусканням баньок, щоб збагнути моє мистецтво. Він супроти мене ніщо, профан. Бо дійсно лише я досконалий у цьому.

І він для наочности видув гірлянди крокодилоподібних, мушльоподібних, круглих, видовжених, помаранчових, жовтих, червоних, чорних і сріблястих баньок.

– Ти маєш власного демона, – згадав півень – До побачення.

І він повернувся хвостом до Д.

– Д., – мовив святий, струшуючи з одягу миляні баньки, – ти маєш демона, отже ти тепер…

Він раптом забув, що хотів сказати, махнув рукою й замовк.

Вам может понравиться: