Того дня Мілан Андреа задав мені цікаве запитання про можливість переселення в інший Всесвіт. Полюбляючи незвичайні пригоди, я відповіла йому, що завтра ми очікуємо поставку ножиць і, можливо, зіграємо в перукарню, зробивши йому модний чубчик. Ми обидва радо прийняли цю ідею, бо подорожі та нові перспективи завжди приносять хвилюючі емоції. Важливо знайти радість у малих речах, таких як перша прогулянка після довгої карантинної ізоляції або просто красивий вид з вікна. І, звичайно ж, наші маленькі та великі ікігаї - це ті цілі, які надихають нас у житті і роблять наше існування яскравим і значущим. Такі моменти "тамують подих" і наповнюють душу радістю.
Мои записки из карантинного Милана: любовь к жизни и гастрономические радости. "Решила не фокусироваться на весе до окончания карантина. Ведь почему нужно добавлять дополнительный стресс, когда еда сейчас принесла мне только положительные эмоции. Особенно когда вчера я приготовила вкусные вареники и пельмени. Поэтому, когда взглянула на свое отражение в зеркале утром, я не огорчилась: всего лишь неделю назад защитная маска свободно прилегала к моему лицу, а сегодня она плотно прилегла, показывая две пухлые, налитые щеки. Но, эти изменения в моем внешнем виде лишь напомнили мне о наслаждении, которое приносит мне вкусная еда во время карантина." Данные мысли непременно укажут тебе на то, что сегодняшний день лучше, чем вчера, и независимо от всех испытываемых сложностей, есть всегда место для радости и гастрономических наслаждений, даже в самых трудных временах.
